Пам'яті академіка В.М. Глушкова А що, коли б воскреснути могли ви?
Не для скорбот зійшлись біля могили
Далекі й близькі люди, ваші учні,
У день народження серця созвучні!
Ви є і вас немає... Хто пізнає
Життя й посмертя вічні таємниці?
І хто відкриє мудрості скарбниці,
Осмислення життя високі миті?
Я Фауста у вашім виконанні
Недавно слухала, ох, як недавно...
Як первозданне, у оригіналі
Ви фізиків і ліриків єднали.
А подвиг свій ви ще з дитинства знали:
Джордано Бруно на вогні спалили,
Вас катувала загадка пухлини,
А ви творили, з всесвітом дружили.
Чому ж не сотворили ви мости,
Щоб власну смерть подалі відвести?
І помирати мов дідусь Довженка,
Вкусивши яблуко, віддавши внуку,
І обминувши надприродну муку,
Нестерпну для людського мозку й серця,
Спокійно увійти в своє посмертя,
І життєдайно, навіть життєклично
Сіяти в віках розумне й вічне. | 
Н.О. Гебдовська |
